Анатомія Бердичева. Лютий дороговказ.

Місто Бердичів - один із яскравих, але підзабутих  урбан-типажів, що примостився під Гнилоп'яттю на межі історичної Волині, Брацлавщини та Київщини. Протягом історії Бердичів був містом контраверсій та конфліктів. Спочатку Кривонос, а потім Самусь з Палієм билися проти шляхтичів, пізніше український підпільник Орел знищував комуністів, а хасиди сперечалися з мітнагидами. Поляки, євреї й українці мирилися та сварилися.

Їхати з Києва можна із самого ранку: регіональними потягами в бік Шепетівки та Рівного.

Цікавий факт: 5 травня 1920 року на залізниці в Бердичеві відбулась зустріч Головного Отамана УНР Симона Петлюри та Маршала Польщі Юзефа Пілсудського.

З вокзалу йдемо широкою Европейською вулицею, головною транспортною артерією середмістя. Стадіон "Прогрес" біля заводу із такою ж назвою. Свіжі бігові доріжки і непогані трибуни.

Совєтський готель, в якому нема кого селити. Туристів у місті буває не так багато, як могло би бути.

Площа Центральна, Бердичів тут - столиця світу, а Дубаі північніше Тель-Авіва.

Поруч Леон поставив тут пам'ятник пивному кухлю.

Костел Святої Варвари. Оноре де Бальзак тут вінчався з графинею Ганською. Якось він написав про Бердичів:  «Будинки в місті танцюють польку, одні нахилені вправо, інші — вліво, ще інші — наперед». В цьому легко переконатися, обійшовши дворики будинків різних архітектурних стилів, що туляться під різними кутами один до одного. Про це далі.

Йдучи з вокзалу Европейською вулицею ви натрапите на більшість цікавинок містечка. Це Святомиколівська церква.

Меморіял героям війни та Небесної сотні. В Бердичеві народилися три загиблі герої українсько-російської війни: Старіков, Реготун та Дульчик.

Архітектура Бердичева - це багатошарове нагромадження дореволюційних єврейських будинків зі складськими приміщеннями, приватними цегляними садибами з дерев'яними піддашшями та численними покручами-прибудовами з дерева та інших підручних матеріялів.

З цього дореволюційного будинку, в якому сипляться стіни, хтось переїхав у Попільню, селище за кількадесят кілометрів звідси. 

Якби такі споруди як цей будинок на пл. Соборній-19 реконструйовувалися, то були би справжньою архітектурною принадою Бердичева, як наприклад фахверкові будинки в Ризі чи Клайпеді.

Внутрішні дворики - особлива фішка. Дивне поєднання Одеси та Львова. Виникає незгасне бажання побачити, як там все влаштовано всередині.

Klasztor warowny Karmelitów Bosych. Монастир Босих Кармелітів. Унікальна споруда за українськими мірками. Поєднує фортецю й великий бароковий монастирський костельний комплекс. Збудований ще в 17 столітті за ініціятиви Януша Тишкевича. Частина мощів польского папи Кароля Войтили зберігаються всередині головної споруди комплексу -  костелу.

На території кляштора окрім історичного музею міста нещодавно відкрито музей присвячений Джозефу Конраду (Юзефу Теодору Конраду Коженьовському). Хто не знав, саме тут, в Бердичеві, провів перші роки життя відомий англійський письменник польського походження. Музей сучасний, мультимедійний, фінансували й організовували все поляки. Вхід безкоштовний, але за бажанням можна зробити добровільні пожертви.

На північній околиці міста розміщений один з найбільших єврейських кіркутів (цвинтарів) в Україні. 

Одного дня цілком достатньо, щоб відвідати усе найцікавіше в місті. Бердичів - ідеальний варіянт одноденної подорожі вихідного дня. 

Слава Укрзалізниці й сонцю, якого не було!