вівторок, 23 вересня 2014 р.

ВелоШвеція - 2014. День 3. 2 травня. Фурувік – Кребек.

Фурувік – Євле – Вальбу – Гедесунда – Юсінґе – Остерфернебю – Кребек.

Відстань 95 км.
Тривалість їзди 5 годин.
Середня швидкість 19 км/год.


Другий ранок в Швеції годі було порівнювати з першим сніго-крижаним. Коли прокинулися, з  боку моря вже стояло сонце, вітру майже не було, лише хвилі тихцем обіймали кам’янистий берег. Попереду нас чекало місто Євле, столиця Євлеборзького лену , по-нашому області. За півгодини від місця ночівлі заїхали в місто. Тут розміщений великий порт, але в центрі не відчувається, що місто має промислові потужності. Традиційно для Швеції затишно і спокійно.

On the streets of Gävle.


Проїхались через центральні вулиці, знайшли пункт обміну валюти, де я нарешті обміняв долари на крони. Покружляли трохи вуличками, дорогою Саша шукав алкогольний магазин. В Швеції взагалі дуже продумана, як на мене, система доступу до алкоголю. Отрута продається лише в одній державній мережі – Сістем Булаґет і, якщо не помиляюсь, в неділю такі мережі зачинені, а в решту днів працюють далеко не цілодобово. Тож моїм друзям, схильним до вживання різної гидоти, довелося пристосовуватися до таких (в порівнянні з Україною) спартанських умов.

Квартали. Тут з нами спілкувались поліціянти.
Ну ось, Саня придбав омріяний півас, ми відїхали кудись в сквер, де він його випив на лавці. За хвилину до нас повільно підкочують поліціянти на авто. Звернулись до мене (бо я стояв крайнім) англійською, але, коли зрозуміли, що Олександр володіє шведською, то перейшли до розмови з ним. Потім він нам переповів, що запитували загалом про наші справи, куди їдемо, де ночуємо, дивувалися, як нам не холодно в таку пору року так подорожувати. Очевидно вони якимось чином (чи то через відеоспостереження на вулиці, чи то після доносу якоюсь бабусі-партійниці) бачили, що Олександр вживає в публічному місці алкоголь і вирішили дуже чемно перевірити нас на адекватність. Розмова закінчилась взаємними подяками і прощанням. До речі, поліцейські були жінками.
Євле було найпівнічнішою точкою нашого маршруту, далі ми знову поверталися на південь і частково на захід. На виїзді з Євле трохи покрапало дощем, але вмить розвиднілося, вийшло сонце – ми навіть не встигли намокнути. Надалі в подорожі нас переслідувала тільки хороша погода, хоча температура навряд колись підіймалась вище 10 градусів. За самим містом тяглося довге мереживо з передмість та селищ, ми вирішили зїхати з траси і прямувати саме через ці селища. Якби ми в Україні так зробили, то відразу натрапили на розбиті дороги з півметровими вибоїнами, а тут навіть приємніше їхати вузенькою але ідеальною доріжкою поодаль від завантаженої автостради. До речі, автостради (по яким ми майже не їздили, проте кілька кілометрів все ж проскочили) в Швеції зовсім не завантажені. Чим це можна пояснити? Хоча, на перший погляд автівок у шведів на одиницю населення більше ніж  у нас загалом, але населення складає всього 10 мільйонів на величезну територію. Окрім того люди мешкають на розкиданих просторах, часто їхні будиночки розміщені посеред поля чи на окремих «хуторах» В результаті дороги зношуються повільніше і немає заторів.

Гедесунда зустрічає.
Ми їхали-їхали і нарешті приїхали! Це про дорогу між Євле та селищем Гедесунда. Дорогою між ними нам траплялося дуже мало автівок, довкола були самі ліси, виднілись годувальні ясла для диких звірів. Ось-ось, здавалося, почнеться населений пункт, але щоразу за поворотом виднілася лише дорога з лісовими берегами. Декілька разів бачили зайців. В Гедесунді зайшли в супермаркет, перекусили й вивчили карту. Далі поїхали крутезною дорогою поміж каскаду величних шведських озер Овре Гедесундаф'єрден, часом ми вкручували по тоненькій частці суші обліпленій деревцями, а навколо ледь не до виднокраю самі озера. 


Тут обідали.
На одній з таких кіс стали на обід, чи не вперше за всю подорож було навіть спекотно. Подолавши череду озер, асфальт закінчився, натомість ми виїхали на добре вкатаний гравій, по якому їхалося краще ніж більшістю українськими асфальтами. По зустрічній час від часу прокочувалися фури з деревиною - навколо триває лісозаготівля. 

Шведська пастораль.


Починало вечоріти, приблизно прикидуємо, що на ночівлю станемо десь за Юсінґе – маленьким студентським містечком, де розміщий Юсінґе Брук, по нашому – профтехучилище. Територія пту в Швеції виглядає немов якийсь палац: всюди зелені газони, доглянуті корпуси, поруч ще й територія заповідника з кам’янистою бурхливою рікою та старезними мостами. 



Юсінґе.

Територія пту.
За Юсінґе вже шукаємо місце для ночівлі, gps показав доріжку через ліс в напрямку Говнаського парому, яким ми планували скористатися наступного дня і який був фактично єдиним можливим способом переїхати річку, щоб прямувати маршрутом на південь.

Звернувши з асфальту поїхали лісовою дорогою, по один бік цієї стежки час від часу траплялися будиночки, по яких було видно, що господарі тут з’являються нечасто. Поруч було озеро, тож ми намагалися відшукати бодай якийсь під’їзд до нього. Закінчилося все тим, що ми тягли велосипеди через чиєсь подвіря та поле, переносили баули через канаву і ночували на ділянці поміж лісом та полем шведського фермера. Дров тут також не бракувало, цього вечора сиділи допізна. До озера так і не сходили, хоч за картою воно було в метрах 200, але за виглядом, що відкривався з місця нашого табору, підхід був не надто сприятливий, бо озеро було оточене очеретами на болотах. Встановили український прапор і пішли спати.

Ми виживали як могли.

Ранок буде хорошим.

2 коментарі:

  1. Чудова поїздка та звіт. Шкода, що знімки з гоупро, не звично так дивитися на круглі краї

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. зате захоплення кадру більше, мені гоупро подобається)

      Видалити